Закон України щодо регулювання транспортно-експедиторської діяльності є основним документом, що визначає правові та організаційні засади роботи галузі вантажоперевезень. Метою документа є створення умов для розвитку і вдосконалення ринку транспортних послуг, що безпосередньо впливає на якість роботи торгової сфери, в тому числі і на міжнародному рівні. Головними учасниками процесу виступають вантажовласник, перевізник і експедитор.

Основні поняття і терміни експедиції

Для спрощеного розуміння основ Закону, використовується ряд ключових термінів і понять, значення яких встановлені правовим полем.

Так, транспортно-експедиторська послуга – це діяльність, спрямована на організацію та забезпечення транспортування імпортного, експортного або транзитного вантажу за попередньо укладеним договором.

ТЕ діяльність – це надання послуг, пов’язаних з переміщенням продукції, забезпечення всіх етапів процесу, зазначених у документі.

Експедитор – суб’єкт господарювання, підприємство або приватна особа, що реалізують повний комплекс заходів по організації і виконанню умов укладеного договору за рахунок замовника. Список може включати підготовку документації та вантажу до транспортування.

Клієнт – фізична або юридична особа, споживач послуг експедитора.

Перевізник – фізична або юридична особа, яка приймає на себе зобов’язання з доставки до місця призначення і передачі продукції безпосереднього одержувача або посереднику, який регулює відносини з експедитором.

Учасниками діяльності називають всіх осіб, які беруть безпосередню участь в переміщенні вантажів. Такими можуть бути клієнти, перевізники, транзитні агенти, митні брокери та інспектори, співробітники портів, залізничних станцій, власники або користувачі автомобільного, річкового, морського транспорту, що бере участь у вантажоперевезеннях, в тому числі і контейнерних.

Особливості законодавства з питань діяльності

Закон регулює будь-які відносини, що формуються в процесі надання транспортно-експедиторських послуг, незалежно від типу використовуваного транспорту, крім трубопровідного, і типу продукції. Неважливо, чи йде мова про імпорті або експорті товарів. Актуальність зберігається і в тих випадках, коли експедитором виступає безпосередній перевізник.

Регламентуються відносини додатково статтями Цивільного та Господарського кодексів, Законів України «Про транспорт», «Зовнішньоекономічної діяльності», «Транзит вантажів», іншими актами, статутами і кодексами.

Важливим нюансом виступає надання клієнту цілого переліку послуг, який встановлений законодавством України або тих країн, з якими оформлені відносини, ведеться міжнародна торгівля.

У разі виникнення спірних ситуацій для регулювання ситуації можуть використовуватися міжнародні кодекси, стандартизація у сфері торгівлі.

Основні показники роботи експедитора

Згідно із законом, експедитором може бути юридична або фізична особа, яка для здійснення певного виду діяльності володіє транспортом, складськими приміщеннями, контейнерами та іншим необхідним для надання комплексу послуг обладнанням. Угоди можна укладати і з нерезидентами України.

Для координації дій, професіонали мають право об’єднуватися в добровільні профільні спілки чи асоціації. Об’єднання сприяють утворенню на трудовому ринку здорового конкурентного середовища, підвищення рівня кваліфікації фахівців. Додатково учасники спільнот мають можливість захищати свої права, розробляти і впроваджувати заходи щодо підвищення якості надаваних клієнтам послуг.

Проекти нормативно-правових актів, що регулюють діяльність учасників ТЕ діяльності, можуть розроблятися створеними асоціаціями. Також в коло їх відповідальності входить створення умов поставок, інтеграції профільних місцевих компаній на світовий ринок.

Показники роботи фахівця або профільної компанії можна визначити за кількома характеристиками:

  • здатний фахівець (або профільна компанія) підтримувати якісне транспортне обслуговування;
  • реалізує чи перевезення товарів по території країни і в інші країни відповідно до встановлених міжнародних стандартів;
  • чи має можливість фрахтовать судна, залучати до перевезення транспортні засоби іншого виду, подавати продукцію в порти, до слад і терміналів для зберігання, здійснювати своєчасну доставку;
  • надає клієнтам додатковий сервіс у вигляді виконання робіт, пов’язаних з доопрацюванням і переробкою продукції, її зміни, складування і зберігання;
  • веде облік;
  • чи робить послугу проведення експертизи товару.

Додатково хороший експедитор повинен бути фахівцем в питаннях заповнення всіх необхідних документів, без яких неможлива офіційна відвантаження, вантаження, транспортування товарів, проходження митного контролю, декларування, страхування персональної відповідальності і подібне.

У сферу діяльності професіонала входить і проведення всіх розрахунків, які супроводжують перевезення продукції: митних зборів, податків, можливих збитків і розміру їх компенсації.

Регулювання діяльності з боку держави

Завданням державних інститутів в галузі транспортно-експедиторських послуг є захист економічних інтересів країни. Функції регулятора виконує Кабінет Міністрів, який забезпечує проведення державної політики, а також здійснює контроль за виконанням всіх нормативно-правових актів і законів усіма учасниками вантажоперевезень.

Окремі програми дозволяють надавати підтримку компаніям в рамках розвитку галузі надання транспортних послуг.

Також функцією держави є захист прав та інтересів всіх учасників процесу, в тому числі і кінцевих споживачів продукції. Робота спрямована на збільшення обсягу торгів, експорту, формування рівних умов для всіх учасників ринку.

Створення сприятливого «клімату» в галузі вантажоперевезень сприяє стимулюванню міжнародного співробітництва, що позитивно позначається на економічному становищі країни.

Права клієнта та експедитора

Рівні права клієнта і виконавця є основною умовою їх співпраці в правовому полі.

Експедитор має право самостійно вибирати вид транспорту для перевезення вантажів, створювати необхідні умови доставки, враховуючи інтереси замовника. У договір обов’язково включають ті ситуації, при яких виконавець має право відійти від умов, встановлених документом. Також серед його прав можна виділити:

  • отримання відшкодування витрат, які були зроблені в інтересах перевезення продукції;
  • утримання вантажу до отримання плати за товар або надані послуги з боку замовника, а також до відшкодування витрат або виплати компенсацій за завдані в ході транспортування збиток;
  • можливість відмовити клієнту у виконанні пунктів договору, якщо той не надав необхідні папери і інформацію про продукцію, що сприяють її безпечній доставці.

Клієнт також має право вимагати від експедитора надання паперів та відомостей про якість та умови доставки свого товару. Може вибирати маршрут і вид транспорту, встановлювати свої вимоги.

Поки сторони не приходять до спільної згоди за всіма пунктами, договір не підписується. У разі подальшого порушення умов договору однією зі сторін, розгляд ведеться в судовому порядку. Приводом для звернення до суду може бути неякісна транспортування певного виду продукції, за умови, що клієнтом були дані експедитору всі потрібні вказівки і відомості.

Згідно із законом, власник вантажу виявляється в більш вигідному становищі, адже всю відповідальність за перевезення продукції бере на себе саме виконавець. На його ж плечі лягає пошук перевізника, а згодом, контроль за дотриманням необхідних характеристик транспортування певного виду вантажу.

Часто рівень відповідальності замовника і виконавця послуг вказуються в окремих пунктах договору. Для того щоб обидві сторони угоди були у відносній безпеці, необхідно:

  • прописати в документі конкретні випадки, в яких з експедитора знімається відповідальність за невиконання умов;
  • покласти на власника вантажу обов’язок всі необхідні відомості про товар доносити в письмовій формі (в разі судових розглядів, будуть докази провини клієнта);
  • встановити терміни для пред’явлення претензій – щоб таких не виникло вже після прийому доставленої продукції і її псування з боку третіх осіб;
  • передбачити ситуації, в яких замовник змінює інструкції вже після того, як експедитор приступив до виконання роботи – таке неприпустимо;
  • обумовити ступінь відповідальності замовника і виконавця за успіх здійснюваної перевезення;
  • розподілити відповідальність у разі мультимодальной перевезення між усіма учасниками процесу.

Юридична грамотність договору – це єдина гарантія захисту від ризиків, як клієнта, так і експедитора , адже законодавство в даній галузі досить гнучке, що не встановлює чітких меж між відповідальністю сторін, що укладають співпрацю.

Обов’язком клієнта є своєчасна оплата виконаної роботи, а також точне заповнення документації, що стосується характеристик вантажу. Також на руках у виконавця повинні бути документи, які необхідні для проходження митного контролю.

За замовником залишається право вимагати від виконавця відповідальності за кількість місць і дотримання умов перевезення продукції. Збереження цілісності вантажу і його упаковки також додаткову умову, яке виконавець повинен виконати.

Всі спірні питання вирішуються відповідно до чинного в країні законодавства, в судовому порядку.